Літературно-художній
та громадсько-політичний журнал письменників України
ВIТЧИЗНА
Головна сторінка
Редакція
Контакт
Гостьова книга
 
Стежки

Бібліотека сайту "Українське життя в Севастополі"

Бібліотека світової літератури - оригінали та переклади

"Поетика"

журнал "Вітчизна" №9-10, 2007 р.

ПІСНЯ ПРО РІДНИЙ КРАЙ

Повертаючись у сакральний простір і час обрядів,
звичаїв, ми духовно оновлюємось.

М. Еліаде

З кожним етапом історичного розвитку суспільства головна ідея еволюції видозмінюється, бо оновлюється й свідомість суспільства, індивіда. Сьогодні більш складні завдання та цілі, зорієнтовані на синтез усього напрацьованого раніше задля знаходження гармонійності, а у мистецтві гармонії зорового образу із уявним. Форма є найдосконаліше виявлення ідеї, підвладної людській свідомості. У творчості ужгородських художників Михайла Беленя і Сергія Глущука вона персоніфікована і засвідчує вірність рідному краю, пам’яті дитинства, тому світові, де живуть герої їхніх творів. Художники є продовжувачами традицій славетних земляків Ернеста Контратовича, Федора Манайла, зокрема щодо композиційних рішень. Захоплюючись духовним світом визначних постатей старшого покоління закарпатської школи, Белень і Глущук створили монументальні, значущі за змістом образи для виразу сили людського характеру. У насиченій колірній мережаності народного мистецтва знайшли для себе те спокійне, по-селянськи виважене сприйняття життя, краса якого втілюється в мистецтві як могутня життєствердна сила.
Отож, цілком справедливо автори можуть повторити сказане колись народним художником України Ф. Манайлом: «Щедра була до мене рідна Земля: коренями своїми, фарбами, смаком свого мистецтва, котрі оживляли мою палітру… Я щасливий і вічно вдячний своєму народові». Народ Верховини, його побут, звичаї, багатий фольклор лягли в основу трьох десятків складних, насичених персонажами картин, які реалістично передають реалії повсякденного життя і праці села. Квадратного (87х87 см) формату композиції, а квадрат, як відомо, – символ стихії землі, – розповідають про звичайну повсякденну працю теслярів, бондарів, ковалів, мельників, виноробів, чабанів тощо. Та не лише праця в сільській оселі чи у полі, яка приносить трудареві достаток і радість вдоволення, приваблює художників, – справжня радість увінчується піснею, котру співають в самозабутті і слухають у мудрій замисленості, та ще запальними танцями, зустрічами закоханих, розважливою застільною бесідою.
Разом з тим, це не святкові портрети горян у барвистих святкових чи весільних строях. За строгою логікою міцної композиційної побудови, що надає все більшої цілісності образній системі, бездоганно продуманої ритміки, немає місця широкомасштабним візіям замилування природою тощо. На відміну, наприклад, від творчості геніального Федора Манайла, чиї багатолюдні композиції утворюють веселу картину карпатського буття («Весілля»), Михайло і Сергій не ставлять за мету злити природу і людину у велетенську панораму життя. Вияв особливої окремішньої специфі¬ки бачимо в обрамленні інтер’єрних композицій здебільшого дерев’яними конструкціями, а у сценах, які відбуваються серед природи, останній не залишається місця. Контакт із горішньою частиною обмежений рукою чи знаряддями праці косарів («Після покосу», «Житні снопи»), проте всі герої тематичних картин міцно стоять на землі, що виправдовує квадратний формат композицій.
Разом з тим, як на мене, для живопису не є характерними захоплення зайвою деталізацією, зокрема, ретельно відтвореними деталями верстатів («Покрівці», «Теслярі») та іншим сільськогосподарським реманентом. Проте, якщо уявити ці роботи в краєзнавчому музеї чи народного побуту, то це було б цілком виправдано.
Світ образів, утілений ужгородськими художниками в тематичних полотнах – то згусток багаторічних роздумів над сенсом життя трудівника, вони є свідчення того, що цей світ добре знаний їм на всіх рівнях: світоглядному, психологічному, побутовому. Симфонія любові до людини, глибока повага до її внутрішнього світу, емоційного стану, відданість своїй рідній землі нікого не може залишити байдужим, сповнює серця гордістю за наш співвучий, щедрий талантами край.
Серію картин, написаних Сергієм Глущуком у співавторстві з Михайлом Беленем, висунуто на здобуття Національної Шевченківської премії 2008 року. Побажаймо славному дуетові заслуженого успіху!

Петро НЕСТЕРЕНКО
кандидат мистецтвознавства

До змісту журналу "Вітчизна" №9-10, 2007 р.