|  | |||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №5-6 2008 року
«Зенітка»
Сергій КОВАЛЬ
НЕВКОСЬКАНИЙ ПЕГАС
Нові пародії, епіграми
ЗАПРИБАМБАСИВ
Іванові Драчеві
В часи Есересерії похмурі
Нам грав Іван на сонячній бандурі,
А нині витинає прибамбаси
Нечемні на свистульці із пластмаси.
ПОВАЖАЮТЬ
Де спинився я на Контрактовій,
Подивився на Гостинний двір,
Помахав Сковороді Грицькові,
Потім Сагайдачному Петрові
(Ми таки знайомі з давніх пір)...
Петро Селецький
Як во время оно з Шляхового*
Доля привела аж на Печерськ,
Діячів уславлених премного
Шану віддають мені і честь.
Інколи, бува, й часу немає,
Щоб погомоніти тет-а-тет:
Той кивне мені, той помахає, –
Заслужив такий авторитет,
Що зі мною мати щиру дружбу
Прагнуть Гриць, Тарас, Іван, Петро...
Поважають верхнорадську службу**
Чи мастите лірика перо?
* Рідне село автора в степах України.
** Автор працює у пресовій службі
Верховної Ради України.
ГАРНА ҐАЗДИНЯ
Всі павуки чоловічої статі...
Шаленіли від ревнощів,
Коли дізналися, як я чекаю на тебе.
А ти ... не їдеш.
Наталя Фесенко
Гомоніли павучиська : «Якби, пра‘ , чекала,
Нас усіх би із квартири геть повиганяла.
Нема чого хвилюватись, тим паче, шаліти,
Будем далі у Наталі павутиння вити.
ПИШУ І ПЛАЧУ
Писати вірші – це шкідлива звичка...
Ти там один. Але я – одніша...
Стаю сентиментальною
Малюю криву і плачу...
Катерина Міщенко
Шкідлива вельми поетична ніша –
Зізнаюсь і зажурено зазначу:
Серед одних, одненьких – найодніша,
Криві рядки мережу й плачу-плачу.
Така сентиментальна, уразлива,
А приводів поплакати є маса.
Боюсь лише, щоб сльозогінна злива
Не потопила геть мого Пегаса...
ЗАПОЖЕЖИВСЯ
Світ можна осягнуть лише любов‘ю –
Вона є вищий вимір і знання.
Усі вершини беручи без бою,
Небесних чар спиваючи дання,
Вона лиш тільки поведе бровою –
І вже цвіте висока квітка дня.
І вже вся плоть охоплена жагою.
Пожежить серце...
Сергій Бурлаков
Попри роздрай, що плоть мою бентежить,
Пегас збрикне, буває, як лоша,
Любов’ю серце юно запожежить,
Залірить, запоезиться душа.
Всміхнеться Муза, поведе бровою,
На пародиста гримне: «Ай-я-яй!»,
Мене ж підтрима: «Я завжди з тобою,
Дерзай, Бурлаче, нововитворяй!»
НЕ ТИХ Б‘ЄШ, ОЛЕЖЕ!
Я пройшов через усю залу
і вмазав промовцю по пиці...
я встав, підійшов до нього, схопив однією рукою за сорочку,
іншою – за волосся, скинув його на підлогу
і почав бити голими ногами по голові...
Я ввімкнув гучніше музику
І порозбивав їм ліктями губи....
Олег Романенко, антологія
«Дві тонни»
Із витримкою, признаюсь, в мене, друже,
Останнім часом щось бува не дуже,
І маю з нервами проблемищу велику:
Ледь щось не так – луплю одразу в пику.
Та інколи поводжуся обачненько:
Чомусь нема того у мене, ні,
Щоб фейс підрихтувати Бузині
Чи добре писка натовкти Табачніку...
АРТЕМОВА КАТАСТРОФА
Ти набереш мене ти викличеш мене
аби я засвітив тобі своїм помаранчевим сіменсом...
але у мене сідає батарея ало чуєш у мене розряджається батарея
ало твій голос зникає я тебе не чую моя батарея вмирає...
чуєш
як розряджається моя батарея
як вмирає моя
батаре
я...
Артем Антонюк, антологія «Дві тонни»
Тайфуни, цунамі, смерчі...
Печалюсь, жалкую про те я.
Але, наче подих смерті:
Сідає моя батарея!
А в парі із нею, власне,
І сіменс мій бідний гасне.
Жах охопив душу,
Серце затис в обценьки...
Цю новину мушу
Донести до милої, неньки,
І, як літерат порядний,
Зверлібрити строф кілька...
Та пристрій згубив зарядний,
І виписалась кульківка...
На фоні
таких катастроф
хіба
до складання
стро
ф?..
ЛИШЕ НА ТВЕРЕЗУ ГОЛОВУ
Міг на дерево залізти
одиноке у пітьмі,
причаїтись, збайдужіти
і до правди, й до брехні...
Можливо, викличуть когось,
щоб натякнути на прийдешнє.
То межи ними. Але хтось
залізе на твою черешню.
І лиш тому, що пес лайдак,
ціліські злодій і дрючина.
Тим часом скапує первак
і, звісно, споживеш чарчину...
Василь Шкурган,
«Буковинський журнал», № 2-3, 2007
І занотуймо на прийдешнє:
коли в сусіда пес – лайдак,
то це чудово. На черешню
його залазь, не бійсь. Однак
перед залазінням первак
не споживай. «Стривай!» – скажи чарчині,
бо ще впадеш к лихій годині.
І на Пегаса не залазь:
Якраз уцілиш носом в грязь…
МИ ЩЕ ОГО-ГО-ГО...
Не ходи, кажу, до дівки,
Краще лобом бий одвірки,
Чай з малини пий.
Не ходи, кажу, до дівки,
Бо ти вже старий...
Володимир Мордань
Міркую отаким собі я робом
(Бо й сам не о юнацькій вже порі):
Як сила є одвірки бити лобом,
То ми ще не такі, видать, старі...
ЯКБИ...
Якби мені зозуля звила
Вечірнє затишне гніздо,
Лічити мудро дні навчила,
Я жив би тихо від і до...
Микола Славинський
Якби мені зозуля звила
Десь під столицею гніздо,
Краснопірка співать навчила
Мене «до-ре-соль-ля-сі-до»,
Оса – меди з квіток збирати,
А цап – давати молоко,
Іще б я краще став писати,
Аніж пишу ось отако…
НЕ НІЦ ШЕ...
ні я не ніцше ні а ще
не леопольд фон захер – мазох...
Назар Гончар,
«ПРОменеВІСТЬ»,
серія «Зона Овідія»
ні я не ніц ше ще не ніц
не байрон на байрамі
виграсловляю кожен шкіц
в овідійській програмі
БО Я Не з сіряків нездар
не чаркогон гончар назар...
АНДРІЄВІ КОКОТЮСІ
Це тільки з виду він собі матюха,
Насправді ж хитрованець Кокотюха
За одним рипом в різних номінаціях
Аж дві корони відхопив у «Коронаціях»!*
*У літературному конкурсі «Коронації слова» отримав дві премії за різні твори під різними псевдонімами.
НОВАТОРКА
я не повім вам чорне з мого щоденни...
...К. землеміром не був і не бачив абсур...
Анна Малігон, антологія «Дві тонни»
Чита.., коли хо... знати ко..? хто? що? де?
Гортай мої тво.., ну, і звісно, щоде...
Абсур... заявля.., ніби я епігон
Гри... Гайово.., Хлєбніко..., бо Ан... Малігон.
ВСЕ ПИШУ, ПИШУ...
Напевне, сам Омар Хайям Павличка
Хвалив за повнозерні рубаї...
Думки брунькують. Геть безсонне ложе!
Бо вірив я: Всевишній допоможе.
Ввімкнув я світло – і писав, писав...
Петро Шкраб‘юк. «Мої рубаї»
Павличка нахваляє сам Омар
За рубаїв його красу і чар.
А хто похвалить Шкраб‘юка Петра,
Мій поцінує поетичний дар?
Я ж орденів, медалей не прошу,
На лавреатство оком не кошу.
Але ж друкуйте, шліте гонорар,
Хоча б за те, що все пишу, пишу...
ЛЮБОВ ДО НЕПЕРЕСІЧНОГО
Найбільший птах у світі – страус.
Найкраще пір‘я – у папуги,
А пісенька – у соловейка.
Та я горобчика люблю...
Сергій Цушко
Почую соловейка, вздрію бусла –
Емоцій сплеск практично на нулю.
Та ні, братове, кров ще не загусла,
Я іншу птаху – горобця люблю.
Як він цвірінька, у пилюці скаче!
І хоч не здатен на високий лет,
Знаходить зерна в кізяках, неначе
Сюжет яскравий в сірому поет...
ПІДВІВ ОЛЕКСА
Тютюноголіку! Затям ти!
Алкоголіку, тремти.
Як багато в цьому світі
Досягнути міг би ти!
В 30 маєш жінку п‘яту?
А в 130 скільки б мав?
Кинь смоктати соску кляту,
І гранчак на стіл постав...
Олексій Різниченко.
«Сміх на гаку»
«Планку вмощуй височенько!
Сумніви усі відсій!» –
Це вам каже Різниченко,
Складівничий* Олексій.
Сам я майже не вживаю,
Не тягнусь до цигарок,
І відразу засилаю
Сто сватів до ста дівок.
Але вийшов цього разу
Замість сватання конфуз:
Кожен зі сватів на базу
Жениху привіз гарбуз.
*Серед чималого доробку О. Різниченка
є унікальне дослідження з нашої мови
«Скла-ді-в-ни-ця», Одеса, 2003
ПРО ПІЗНЮРІВ
А нині – в вилогах віконних з сум‘ять дівчаток – пізнюрів
Збирають пурпур на ікони птахи червоні. Угорі...
Тетяна Дзюба
Буває о пенсійній аж порі
За віршотворення беруться пізнюрі.
Але піїти першої руки
Виходять все ж, як пишуть ранюки...
 |
|
 |
 |
 |