|
 |
|||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №5-6, 2006 р.
ЮРІЙ ШКОВИРА
NOVA ЕНЕЇДА
ЧАСТИНА ДРУГА*
КІНЕЦЬ ТОГО СВІТУ
Якраз тоді в раю за Бога
Був чоловік, Михайлом звать,
Йому у рай пряма дорога,
Хоч знову можна забирать.
Був неледачий і везучий,
Та ще й до біса балакучий,
Міг будь-кого заговорить.
Зібравши раз в раю нараду,
Сказав: «Не треба винограду!
Багато дуже стали пить...»
«У винограді алкоголю
Велика кількість, – каже він, –
Вина вам пить я не дозволю,
Захочеться, так ось вам – хрін!
Не дам, хоч пийте динатуру,
Хоч клопомор, хоч палітуру»...
«Як будемо тепер ми жить?» –
Відразу люди застогнали
(А самогон тихенько гнали,
Бо жоден не облишив пить).
Був самогон до біса добрий, –
Для себе гнать, так то не гріх,
Кидали в нього всяких «добрив»:
Петрів батіг, чебрець, горіх,
Настоювали на перчині,
На звіробої, на шипшині, –
Пішов весь цукор в перегон,
А щоб кому цукерку з’їсти
Або чайку попити сісти, –
Нема! – прийшлось пить самогон.
Той Світ, аби не чути стону,
Обнесений стіною був.
Побудував її з бетону
Хрущов, чи що – уже й забув!
Отож, коли усі напились,
До стінки тої притулились,
І впала клятая стіна.
Спочатку трохи захиталась,
Але не дуже упиралась,
Бо не міцна була вона.
Еней, побачивши там дірку,
Ще поки п’яні всі були,
Пробрався тихо по задвірку
І заховавсь біля стіни.
Лежав і дуже дивувався,
Як з раю ввесь народ подався.
Найпершим вискочив єврей.
Того не можна описати,
За ним як кинулись втікати,
Мов при пожежі до дверей!
Поляки, чехи, українці
Побігли звідти, як хорти,
Неначе із кошари вівці,
Аби скоріше утекти.
Прийшлось і нашому Енею
Тікать з отарою тією,
Боявся, що могли знайти
І повернути знов до раю,
Чи ще чого боявсь, не знаю,
Хотів подалі одійти.
Він скоро опинився в гущі,
Де тільки зубри та вовки,
Була це Бєловезька Пуща, –
Такий бугор, навкруг ставки.
Коли впіймають – зразу кайся
І ні до чого не торкайся.
Бо тут тобі і буде край.
Там жить усім було не можна,
Лише божкам, і то не кожним, –
Неначе, як маленький рай.
Як раптом небо все поблекло,
Завіяв вітер, закружляв,
Еней подумав – з раю в пекло
Він ненароком знов попав.
І серед блискавок і грому
Із неба прямо на солому,
Як груші, яблука, чи глід,
Посипалися кадебісти,
І тільки встигли там засісти –
Летять Борис і Леонід.
Їх там Шушкевич вже чекає,
Дає по чарці коньяку,
На стіл закуску виставляє:
Капусти, сала, часнику,
Була, кому хотілось, гречка,
Була зарізана овечка,
І шкварилися шашлики.
Вони до того повпивались,
Що на соломі повкладались
І захропіли, як хряки.
На ранок, трохи похмелившись,
Рішили, що пора вставать,
Поївши і води напившись,
Пішли нараду починать.
«Товариші, тут не до чина,
Зібрала нас одна причина,
«Одна, но пламєнная страсть».
Тепер, це ясно й для дитини,
Поділим рай на три частини
І візьмемо над ними власть.
Ну, а отого Михаїла,
Що нам поміг стіну звалить,
Залишим поки що без діла,
Нехай у пеклі він сидить».
На тому діло й порішили,
Могоричем скоріш запили,
Зібрались і злетіли геть.
Еней все бачив з-за могили
І навіть чув, що говорили,
І зрозумів, куди хто гнеть.
Так на Олімпі повелося,
Що завжди попадав у рай
За волосатим безволосий, –
От візьмем, хоч би Ніколай:
Був видний по собі мужчина,
Козацька гарная чуприна;
Коли ж прийшли більшовики
І Ніколая порішили,
Горшки по всім раю побили,
То стало як би навпаки, –
На троні Ленін опинився,
Був лисий, наче макогін,
Ще добре властю не упився –
Пішов у пекло на поклін.
За ним став волосатий Сталін –
Рябий, вусатий, наче Каїн,
А далі – лисий був Хрущов,
І знову ж Брежнєв був з волоссям,
Андропов – без, як повелося,
Черненко – волосатий знов.
А Горбачов, як бачим, – лисий,
За ним – з чуприною Борис,
А після, як тут не борися,
До влади стане той, хто лис...
Та це вже, бачите, прогнози,
Як про дощі або морози,
Ніхто не знає наперед!
А поки нічого журиться,
Розкажем трохи про Бориса,
Який із нього вийде мед.
В раю він жив не дуже довго,
Коли ж звалив КПСС
І тільки пересів із «Волги»
У персональний «Мерседес»,
Так зразу ж і розперезався,
Бо вже тоді чомусь вважався
Не за останнього божка.
Про нього люди говорили,
Що був великої він сили,
Міг будь-кому нам’ять бока.
На тому світі все, як всюди, –
Працюють, сплять, їдять і п’ють,
Як бачите, звичайні люди,
Так їм же гроші не дають!
Звичайно, треба зрозуміти,
Не можна зразу всім платити,
Бюджет давно б вже, мабуть, ліг,
Бо розвелось пенсіонерів,
Учителів та інженерів,
Неначе на Бровкові бліх!
Та ще й чеченці та таджики
Нахабні стали через край, –
Ковтають гроші, як індики,
Ні, краще повернутись в рай!
В раю усі колись лежали
Та пальцем в носі колупали,
Робив там кожний, що хотів,
А зроблять що, так викидають,
Рівчак копають – закидають,
Все розказать – не стане слів.
І почались тоді дебати:
Кричали – треба путь знайти!
Комуністичні депутати
Назад, сказали, треба йти.
Тут почалось такеє діло,
Бо йти назад не всі хотіли,
Робився там великий «вред»,
Кричали: «Лєвой! Нє с ногі!
На юг! Помиєм сапогі!»
А решта рушила вперед.
Базар такий там починався,
Що треба було щось робить.
Якби Борис був не вмішався,
Могли б усіх людей побить.
Він бахнув тричі, чи чотири,
Чи то з гармати, чи з мортири,
І всі затихли, як один.
Еней як те побачив діло,
В кущі відразу закортіло,
Сховався під найближчий тин.
Як не крути, а власть від Бога,
Як і болячка нам дана,
Чи поперек болить, чи ноги,
За що це – Бог один лиш зна.
Еней на небі при Борисі
Чогось довгенько забарився,
Уже і їсти захотів,
Бо ще коли в раю тинявся,
Щось про запас купить старався,
Так рай тоді ще опустів.
Прийшлось йому ковтати слину,
Поблід від голоду і згас,
Він трохи-трохи не загинув,
Уже б його ніхто не спас.
Людей там за людей не мають,
Частенько навіть і вбивають,
Самі ж Христу будують храм...
Довгенько ж Бога їм молити,
Щоб міг гріхи оті простити,
Не скоро вийде з хама пан!
Еней подався потихеньку
Туди, де спить старий Дніпро,
Де матір кинув він стареньку,
Де журавель стоїть з відром,
Де вітер віє понад гаєм,
Туди, де тільки ми це знаєм,
Як тьохка соловей в садку,
Як вишні спіють за віконцем,
Як світить в небі рідне сонце,
Спочить де можна в холодку.
Еней під вечір притомився,
Приліг поспати за селом,
Заснув і скоро вже дивився
Чарівний про майбутнє сон.
Неначе він у рідній хаті,
Пройшли часи оті прокляті,
Гарненько вдягнене хлоп’я...
Та це ж синок його, неначе,
І посміхається, не плаче,
Щаслива вся його сім’я.
І жінка радісна, гарненька,
А за вікном її авто,
Вона всміхається миленько
І каже: «Одягни пальто,
На вулиці похолодало,
Купити ж треба нам чимало,
Я поведу авто сама».
Поїхали вони в містечко,
Було це зовсім недалечко,
Прямий був шлях, немов струна.
Назустріч люди попадались,
Комбайн у полі працював,
Були веселі всі, сміялись,
І хтось далеко заспівав...
Приїхали, зайшли в крамницю.
Було на що там подивиться!
Усе сіяє і блищить,
Заповнені ущерть полиці,
Навкруг все чисте, аж іскриться,
Нема де й люльки покурить.
Цього не бачив він ніколи.
Купили з жінкою припас:
Набрали пива, кока-коли,
Сметани, риби і ковбас,
Приправ усяких, шоколаду,
Для жінки крем, губну помаду,
Енею пляшку коньяку,
Цукерки синові й жувачку,
І те, чим годувать собачку,
Честь віддали і молоку.
І все, що хочеш, є в крамниці,
Все можна бачить на столі,
Не тільки десь там, у столиці,
А є у кожному селі.
Пошана всюди рідній мові,
І продавці такі здорові,
Хоч у хокей бери для гри.
Платить не треба їм задатку –
Лиш показав кредитну картку,
І що захочеш, все бери.
Забув Еней, що все це сниться,
Як ось щось сіло на вікно,
Неначе голуб, чи синиця, –
Як в кольоровому кіно.
То дух явивсь йому пророчий,
Поговорить з Енеєм хоче,
Енея смика за рукав:
«Проснись, Енею, потягнися,
Навколо себе оглянися,
Хіба, козаче, мало спав?
Із двадцять першого століття
Я ось до тебе завітав,
Ти поклонись онукам, дітям,
Щоб я поклін твій передав.
Вони просили не журитись,
За них тихенько помолитись
І засукати рукава.
Чим краще будеш працювати,
Тим більш онуки будуть мати.
Повір, це не пусті слова.
Твоя прекрасна Україна
Вже не загине у віках,
Не може буть така країна
Лиш острівцем, де править страх!
І вишні будуть розквітати,
В Європі будуть шанувати,
І цілий світ нас буде знать,
Старенька мати усміхнеться,
І соловей в садку заллється,
І будуть дітки щебетать».
* Продовження. Поч. №3-4, 2006 р.
 |
|
 |
 |
 |