|  | |||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №3-4 2009 року
СЕРГІЙ КОВАЛЬ
БАЛАДА БАТЬКОВІ
***
Безсоння висотало душу
І попустошило слова
Мов кит розчавлений об сушу
Ця ніч безсонням підплива
Уже занемагає тіло
Збирать рядки в дірявий лантух,
Чекать, щоб запалахкотіло
Пекельне полум‘я таланту.
ГРА В «ПЕКАРЯ»
Міщуцькі діти. Косооцькі вигуки.
У «пекаря» гуляєм на майдані.
Ще мій народ до крихточки не вигубивсь,
Ще від Кавказу до Карпат повстанемо:
«Шукаймо генетичний код в запасниках!
Байстрюцьких вір, святих чужинських спекуймось...»
А поки що йдемо святити пасочку
Та по-дітвацьки бавимося в «пекаря»...
ВОЄВОДА ІГОРЯ
Ходімо, княже! Їсть мечі іржа,
А княжих воїв – хліб та сіль від плуга...
Хіба не наші огирі іржать,
Чи наша доля стала недолуга?..
Здобудем здобич, слави зажиєм,
Потнем поганих, полякаєм смердів.
Зігнеться все під нашим нагаєм...
І ті берези в Коростені, в смерті...
КАМ‘ЯНЕЦЬ-НА-СЛУЧІ.* 1240 рік.
І прийшов він (Батий) до Кам‘янця та Ізяслава
І взяв їх.
(Галицько-Волинський літопис)
Я впав у сніг. Болить мене стріла,
Пече вогнем, світ спопеля на чорно,
П‘є кров мою... Либонь, уже спила...
Все важче й важче вергать думки жорно...
Ще бовка дзвін, ще битви рев не стих...
Та заміта завія вічним сховом
Стрілу в мені...
Одну стрілу із тих,
Котрих Орді забракне в Куликовім...
ЯНИЧАР
Я від вина і гурій вчадів
Тут, де криваво цебенить
Під ятаганом яничарів
Гяурська наддніпрянська мить.
О, як вона мені обридла...
Хай вже скоріше вируша
Чумбул* додому, - плаче ридма
Козацька вкрадена душа.
СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ
Знайшла нащадків через стільки літ,
Крізь тисячі злягань, засівів, згарищ, сконів...
Мінявся світ і не мінявся світ...
Гризуть грифони пращурових коней...
*
Знамена наші – в Ермітажі,
Євангеліє – від Кремля...
Та не банує по пропажі
Роз-най-щасливіша земля,
Не піднімається оружно,
Не апелює до загалу...
Перевисає аркодужно
Від Прип‘яті до Кос-Аралу...
БАЛАДА БАТЬКОВІ
А Василеві квітки немає...
(Весільна обрядова пісня)
А Василю немає квітки,
Ой, Василечку мій, нема...
Хоч краплиночку щастя... Звідки –
Лиш недоля сумна сама.
Гризли злидні – гадав, дружина,
Сволок плакав під плач дітей...
Тіло всохло, зігнулась спина,
Раб землі та її Антей...
Засідаєм, шумим завзято.
Прямокутні, круглі столи...
Вболіваєм за людство, тату,
А за батька – нема коли.
***
...Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки.
(Тарас Шевченко)
Скрізь досягли небаченого зросту,
В майбутнє чешем – іскри з підошов...
Прийшов, Тарасе, навчання Апостол...
Апостол Правди тільки не прийшов...
ПІСЕНЬКА ПРО ВАТРУ
Володарі небес нам припасли води,
Застерігали: в гори йти не варто!
Що вимокли, як хлющ, то це ще півбіди,
Нам головне – щоб розгорілась ватра!
Сичить вогонь. Їсть очі й бронхи дим...
Та обіцяє диктор сонце взавтра...
А поки що над вогнищем рудим,
Над ватрою ми невсипуща варта.
Ми невсипуща і недремна варта.
А МИ ХВАЛИТИСЯ НЕ ЛЮБИМО...
Ото було б
Галасу,
Гамору,
Ґвалту,
на «ГРТ», в «Огоньках»,
незчисленних «Правдах»...
якби:
Генерал-губернатором Канади
побував якийсь Ігнатов чи Ігнатьєв,
Прем‘єром Франції
виходець із Калуги,
а паризький аеропорт назвали
на честь генерала Орлова...
ВИЖНИЦЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ
Ховає сонечко в рукав
Правічні писанки з полиці.
Чугайстер в глиці розкопав
Сліди Лук‘яна Кобилиці,
Рушницю Довбуша дістав,
Очистив від іржі та бруду...
Ще до народження Христа
Були ми тут і є, і будем.
КРАЯНАМ
Перестаньмо чубитись до дідчої мами,
Щоби не за нас від Дону до Анд
Ортега-з-газет гасав степами,
Добиваючи недобитки хозарських банд.
ПЕЧЕРЦІ
Як про бандерівців, махновців, коліїв
Котився світом гук про нашу націю.
І на тобі – зродили популяцію
Злодюг, байстрюччя, ницих холуїв...
БОГДАНУ ГАТИЛУ
Потрощені когорти в пень і тлін.
А Сонце-РА ще косакам світило.
Навіщо папу підіймав з колін
По битві Каталаунській, Гатило?
В них Бог химерний – брехні пробача,
Азійцем втрапиш на скрижальні плити,
Бо пожалів, не надщербив меча,
Їм їхній Рим не захотів спалити.
Карають, знав же, завше за добро.
Твій вчинок для нащадків необачний.
Крізь сотні літ про-православний, про...
Кремль пожаліє гетьман Сагайдачний.
ШАНУЙМОСЯ!
Хто з пальм, хто з кленів, хто з беріз
Не так давно на землю зліз,
Кривий, горбатий – хоче всяк
Нам прищепити власний смак,
Навчити – хліб і сіль почім,
Розповісти, відкіль та хто ми...
А ми слухняненько мовчім,
Немов не ми тут автохтони!?.
м. Чернівці
 |
|
 |
 |
 |