журнал "Вітчизна" №3-4, 2008 р.

Привітання з нагоди 75-річчя «Вітчизни»

Дорогі вітчизняни!

Флагман української літератури журнал «Вітчизна» протягом 75 літ приносив до читача визначальні твори, які ввійшли до золотого фонду нашого художнього Слова. Його авторами були славнозвісні прозаїки, поети, критики, публіцисти. Чимало творів, опублікованих «Вітчизною», здобули високі премії і стали хрестоматійними. Навіть у часи війни, коли нашу землю топтали гітлерівці, журнал не переставав виходити за межами України.
До часопису завжди прихилялась молода поросль. Колись, майже півстоліття тому, саме у «Вітчизні» і мені пощастило опублікувати перші вірші «на столичній орбіті».
Нині в Україні друкується чимало нових «регіональних» журналів, і це добре. Однак виходять вони мізерними тиражами. За накладами столичні часописи фактично урівнялися з периферійними, тобто слово українського літератора до широкого загалу не доходить. Більшість українських журналів і газет, які ще збереглися, друкуються з волі окремих патріотично налаштованих благодійників, а кваліфіковані редакційники переважно працюють на ентузіазмі. Виникає запитання: чому національна періодика не користується належною підтримкою влади самостійної України? Але, йдучи далі, не втрачаймо надії...
Вітаю славний журнал з поважним ювілеєм, зичу співробітникам, авторам і читачам часопису стійкості і витривалості на ниві утвердження нашого Слова, розвитку національної культури.

Володимир Бровченко,
лауреат літературних премій імені В.Винниченка та імені П.Тичини,
заслужений діяч мистецтв України

Високоювілейна «Вітчизно»!
У часи неволі і пробудження – Ти завжди була для нас близькою, рідною, дорогою. Ми промовляли «Вітчизна», а думали: Україна. А Ти по-материнськи пригортала до серця наше Слово і давала надію та розраду.
Минають роки, десятиліття. Міняються епохи і формації. А Ти квітуєш вишневоцвітно і з кожною весною оновлюєшся й молодієш.
Тож зі святом Тебе, славний флагмане українських журналів, молодша Сестро «Літературної України»!
З роси, зі слова глибокого!
Петро Перебийніс,
головний редактор «Літературної України»

Головному редакторові журналу «Вітчизна» О. К. Глушку

Шановний Олександре Кіндратовичу!
Сердечно вітаю Вас і колег з ювілеєм журналу «Вітчизна»! Нині кожен український письменник може пишатися тим, що в нас є такий часопис. Скільки разів раділо серце, коли ще у студентські роки за порадою друзів брав «на вечір» якийсь примірник і потім допізна не міг відірватися від читання нового роману, повісті, цікавих статей Івана Дзюби та інших молодих критиків. Кілька таких раритетів зберігаю і досі, а серед них – перше число за 1968 рік, де опублікований роман Олеся Гончара «Собор», про який я тоді ж написав статтю «Собори душ людських», опубліковану в «Літературній Україні». Дісталося тоді мені, як й іншим письменникам, хто позитивно відгукнувся про роман. І хто тільки із тодішніх борзописців не згадував наші імена в «Радянській Україні», «Известиях» та, власне, в усіх партійних і комсомольських газетах. Але ж як було приємно отримати «Собор» із рук автора з таким автографом: «Олесеві Лупію, одному з «перших хоробрих», хто привітав цей твір щирим, розумним, братерським словом. З вдячністю, зі всією щирістю серця. Олесь Гончар. 28 травня 1971 р.»
У ці ювілейні дні думаю і про Ваших колег, які працювали і нині працюють у редакції журналу. Завжди тебе привітно зустрінуть, вислухають, поцікавляться, що нового написав. Не пригадую жодного разу, щоб мені у чомусь відмовили. Велика вдячність їм! Чимало моїх поезій і прозових творів – романів, новел, оповідань було опубліковано на сторінках журналу. Власне, більшість віршів, які згодом увійшли до моїх збірок «Перевал», «Любов і лад», «Одна-єдина», «Кольорами предків», «Довголіття бджоли», вперше побачили світ на сторінках часопису.
Зичу Вам і всім працівникам журналу міцного здоров’я, нових творчих успіхів, усяких гараздів, а «Вітчизні» – привітання на багато-багато літ!
Із глибокою повагою – Олесь ЛУПІЙ

Національна спілка композиторів України, вся музична громадськість сердечно вітають колектив редакції з 75-річчям від дня виходу першого номера «Вітчизни».
Здавна знаємо і цінуємо ваш часопис, шануємо його стійку громадянську позицію в обороні українського слова, у збереженні національних традицій і всього того, що утверджує нас як самодостатню націю в Європі і світі.
Література і мистецтво – неподільні. Твори красного письменства завжди надихали і надихають нас на створення нових мелодій. Тож високих вам злетів на музичній хвилі любові й добра і великого творчого горіння! 
З повагою –   Євген Станкович,
голова Національної спілки композиторів України
 

Національна спілка майстрів народного мистецтва України і журнал «Народне мистецтво» щиро вітають Вас, дорогих співвітчизників, земляків і колег, творців одного з найповажніших, наймудріших і найінтелігентніших українських журналів із його ювілеєм.
Започатковане трагічного 1933 року, видання пройшло складний і драматичний шлях становлення і змужніння і флагманом нашого красного письменства здолало 75-річний рубіж.
Хай і надалі «Вітчизна» лише міцніє і залишається берегинею українського художнього слова, захисницею давніх традицій українського народу, шедеврів національної мовної скарбниці.
Бажаємо Вам нових творчих здобутків на шляху до світових вершин української літератури, в ім’я слави незалежної України.

Є. І. Шевченко,
                                       голова НСМНМУ, головний редактор журналу «Народне мистецтво»

Шановні «вітчизняни»!
Вітаємо вас із 75-річним ювілеєм журналу. Три чверті віку, і в мирний час, і за воєнного лихоліття, ваш часопис незмінно відгукується на доленосні події суспільного життя, стоїть на сторожі українського слова й мистецтва. Ми як давні шанувальники журналу особливо цінуємо те, що «Вітчизна» з номера в номер веде мистецьку рубрику, яка знайомить українського читача з кращими досягненнями національного живопису, портрета, скульптури, графіки. Зичимо вам доброго здоров’я, широкого кола ваших читачів і прихильників, щастя і радості!

Надія Лопухова, Олександр Лопухов, народні художники України

Вельмишановні «вітчизняни»!
Вітаючи Вас зі славним ювілеєм, глибоко усвідомлюємо унікальність і значущість письменницького часопису, що по праву йменується флагманом літературної періодики.
Бо ж чи є ще в Україні видання, яке б так повно відображало національний дух, вияс­кравлювало барвисту палітру художньої творчості письменників України? А головне у «Вітчизні» – Вітчизна: зі сторінок часопису постає минуле і сучасне нашої держави, її многотрудний поступ до самоствердження і самоутвердження. Письменники – це, як на нинішні часи, єдині безкорисливі витії і пророки, яким несть слави і грошей, зате єсть любов і шана всенародна. Отож, хай «Вітчизна» завжди буде «криницею для спраглих», добрим другом і розрадником, форпостом невмирущого українського слова.
Володимир БУРБАН,
головний редактор газети «Культура і життя»

До змісту журналу "Вітчизна" №3-4, 2008 р.