|  | |||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №3-4, 2008 р.
"Зенітка"
Борис СТАРЧЕВСЬКИЙ
ГИ-ГИ-ГИ ТА ТРУЛЯ-ЛЯ
Крешуть іскри з-під копитця.
………………………………..
Скрегочуть,
регочуть…
гогочуть…
хо… хочуть?
* * *
Коли ж ця діви-ця,
сяя тигри-ця
соком персів аж приска.
……………………………….
Дивися, не напийся
з її чарівного копитця,
бо станеш «Бе-е-е!».
Ріжки проріжуться у те-е-бе!
* * *
Очей її зелене латаття
в болоті в’язкого сього зачаття…
…чаття
…чаття життя…
……………………………………
Від того погляду хочеться вити,
геть вибігти, вийти.
Вий ти!
Ти вий, а не я,
люба любко моя.
Ой-ля-ля!
* * *
Отака вона, ся політика!
Ся спокусниця…
Втика.
Втик за втиком…
І т. д., і т. ін.
Антонія Цвіт.
Спокусниця (Політик і муза), цикл
Крешуть іскри з-під копитця.
Скрегочуть
регочуть,
гигочуть…
хо… хочуть?..
Мо’, хо’, а мо’, й не хо’…
Ох-охо-хо-охо-хо!
Чи – хи-хи, або ж – ги-ги –
Скільки є сна-ги…
Сна? – ги…
А мо’ – сну?..
Ну сну,
хай – сну!
Їй-бо’ – лус-ну!
Вже лус…нула…
Ну-ла, ла-ла-ла,
Ой-ля-ля-ля-тру-ля-ля!
* * *
Коли ж ця діви-ця,
сяя тигри-ця
на тебе й здалеку і зблизька
соком персів приска-бризка,
гляди, не спокусися,
в той бік і не дивися,
бо до рук своїх згребе –
і станеш «Бе-е-е!».
Ріжки з’являться в те-е-бе!
Ні-ні, не в жіночки твоєї,
як то колись було
(о, те вже загуло!),
А саме у те-бе-е
отеє «Бе-е-е!»
Хвороба ця – не те що та, стара,
цяя – нова!
І вже збира
такі жнива,
що – овва-ва!
Отакії-то дива…
* * *
Ось така вона сяка,
ся полі-тика –
куди хо’, туди
втика –
Сюди тик,
туди тик,
втик за втиком –
Аби втик!
Так, втик!
Так-тік,
тік-так, тік-так…
Таки так!
О! Так!
Отак!
Отако!
О!
А як від погляду очей
її зеленого латаття…
…таття
…маття
В багні зачаття…
…чаття життя
Тебе потягне до виття
і забагнеться геть чкурнути –
вийти себто,
то…
Вий ти!
Ти вий, а не я,
люба любко моя!
Так! Ти, а не я!
Ой-ля-ля. Труля-ля, ля-ля-льо-ля, лю-ля-ля!
* * *
Отака вона сяка
ся повій-
ниця,
ся полі-
тика:
Полі – тика,
Олі – втик,
Колі – ти… Ха! –
Коля втік!
Куди? – На тік!
А мені?..
Дзуськи! Ні!
Бо ж бо я – то я й не я!
Я – Антон-і-я!
 |
|
 |
 |
 |