журнал "Вітчизна" №3-4, 2007 р.

ЗЕНІТКА

Яна БОРОДЕНЧУК
Діагноз

Передмовка: Хоч це, як то кажуть, було «давно й неправда», і зараз я навчаюся з курсом, на рік молодшим від мене, і відбувалося це все ще на другому курсі мого студентського життя, все ж таки розповім...
Завтра залік з правознавства. Конспектів немає, з літературою аналогічна ситуація... О! В мене ж є знайомий юрист. І хоча стосунки наші було важко назвати стосунками, однак я вже, набравши номер телефона і домовившись про зустріч, мчала на Оболонь... Була вже пізня година... Ледве знайшла будинок – давно не була тут. Ось і знайомі двері. Ось і знайоме нахабнувате личко... «Здрастуй»... Ага. І тобі привіт... Взагалі, я по підручник... Та не встигла ще й уголос це сказати, як юрист накинувся на мене, як голодний на шматок хліба ( колись він один раз відкусив від мене, як від солоденької булочки, і полишив...). Та тепер для нього я виявилася черствим шматочком, який навіть не піддавався заздалегідь підгостреним зубам: «Я по книгу...». Він механічно підводиться і дає мені книгу. «Можеш не повертати. Дарую...». Який же він джентльмен... Йолки-палки...
Проте думати про ту свинюку часу зовсім не було... Хух, ледве встигла на останню маршрутку... В квартирі нікого. Це плюс. (Брат із другом наймали квартиру на Борщагівці, отож я, щоб відпочити від сусідок-горгон, влаштувала собі на деякий час квартиротерапію). Рогорнула книгу... там купа незнайомих слів... Намагаюся щось зрозуміти – не виходить, вивчити – важкувато, завчити – не хочеться... Ну, не лягає правознавство мені на серце – і все тут!!!
Ану ж покладу книгу під подушечку... Та переживання не дали заснути й на хвильку.
Ранок. Викладачка заходить в аудиторію... Сідає... Взагалі, вона дуже правильна, строга, але водночас має таке шикарне почуття гумору, що просто можна замилуватися цією жіночкою. Сьогодні вона в тигровому костюмчику... Хоч має років (хай уже вибачає за такі припущення ) шістдесят, але в неї завжди дуже привабливий вигляд. А може, вона всім «автомати» поставить?.. Ні. Починає питати... Одному каже – треба ще вчити, сідайте. Іншому – молодець. Ще одному: треба прийти наступної середи.. От і моя черга... Вперед, до бою!!!
– Доброго дня, — проказую ледве чутно.
– Добрий день. А що це ви ледь розмовляєте?
– Та... я... не спала сьогодні... Безсоння...
– Безсоння?.. Гм... А що ще вас турбує?
– Нудить мене часто....
– А-а-а... Я ж оце й дивлюсь на ваші очі... Змарнілі такі... У вас негаразд з нирками?
– Та...
– Точно! У вас негаразд з нирками! Я знаю дуже ефктивні ліки. Зачекайте... Може, ви вагітна?!.
– Та наче...
– Точно: безсоння, нудота... Гм...А може, й нирки... Бачу, ви пропустили кілька лекцій – хворіли. Контрольну писали... Зачекайте! А хлопець у вас є?
– Є....
– Сто відсотків! Ви вагітна. Залік – «автоматом»... Рада за вас... Щастя вам... Наступний!!!

До змісту журналу "Вітчизна" №3-4, 2007 р.