журнал "Вітчизна" №3-4, 2005 р.

"Зенітка"

НЕВІДОМИЙ ТВІР ОСТАПА ВИШНІ

Ксерокопію цієї публікації, вміщеної в одній із запорізьких газет, надіслав нам письменик Петро Ребро. До речі, цього фейлетона немає у повному зібранні творів нашого видатного пересмішника.

МАЛИЙ ФЕЙЛЕТОН
Н Е М А !

Зайдіть ви коли-небудь у чайну № 4, на вулиці Ентузіастів, на Шостому селищі.
Зайдіть, будь ласка, і загляньте в меню.
В тому меню, крім усього іншого, чітко написано:
Чай -
Молоко -
Сметана -
ІІростокваша.
Написано це кожного дня.
От ви й попросіть:
- Дайте мені, будь ласка, шклянку чаю.
- Нема, - вам скажуть,-у нас чаю!
- Нема, - ще раз спитаєте, - у вашій чайній чаю?
- Нема! - одкажуть ще раз.
- Ну, як у вашій чайній нема чаю, то дайте мені, будь ласка, шклянку молока.
- Нема в нас молока! - вам одкажуть.
- Ну, як у вас нема молока, так дайте, мені, будьте такі добрі, шклянку простокваші!
- Нема в нас простокваші!
- Ну, як у вас нема простокваші, то я з охотою з'їм сметану!
- Нема в нас сметани!
- І сметани нема?
- Нема!
І ото, уявіть собі, - щодня пишеться меню для того, щоб усім відвідувачам відповідати:
- Нема!
Коли ви людина допитлива, ви запитуєте директора:
- А скажіть, будь ласка, на дідька ви пишете оте меню, коли ви прекрасно знаєте, що нічого того у вас не буде?
- А то моє діло! - сердито буркне директор.- Що хочу, те й пишу.
- Правильно! А проте, - навіщо ви обдурюєте народ трудящий?
- Невигідно мені держати чаї та молоко, сметани та простокваші! Невигідно, - розумієте!
- Розумію. А скажіть, будь ласка, товаришу директор, чи вигідно народові держати в чайній такого директора, що замилює йому очі? Та й не тільки директора чайної, а й директора тресту їдалень і ресторанів тов. Козієва, що допускає такі явища у своїх "точках"?

По-нашому, невигідно!

Не тільки тому невигідно, що чайна № 4 трудящих обдурює, а ще й тому, що вона розпочинає роботу о 10 годині ранку, - отже робітник, ідучи на роботу, не зможе випити чаю й поснідати, коли навіть чай у ній колись і буде!
І коли вже всі чайні і всі директори зрозуміють, що не народ для них, а вони для народу?

Остап ВИШНЯ

(Газета "Червоне Запоріжжя" від 28 червня 1947 року).

Григорій ГАРЧЕНКО

КАЛАМБУРИ ТА ЕПОХА

Вгорі - служили всі Ваалу,
Внизу - давали план по валу.

РЕСТАВРАТОР УЧОРАШНЬОГО

Цей дивак прогрес таврує
І зотліле реставрує.

В ШОРАХ АМПЛУА

Режисеру дай типаж:
Чи король ти, чи ти паж.

НЕЗРАДЛИВИЙ

Його коханці зраджують коханці,
Та нізащо не зрадить він коханці.

АБИ ПОЧАТИ…

Почавши з пива, незабаром
Він рачкував і не за баром.

А СУДДІ ДЕ?

Іде повальна деградація.
Та хто нам скаже - де градація?

ВЕЛИКИХ МАЛО

- Нас з Китом у морі кілька! -
Похвалилась Крабу Кілька.

ПОЛІТ І ПАДІННЯ

Хоч прагнув буть високим в леті,
Та низько впав -
І зник у Леті.

КОНФОРМІСТ

Зве він чорним, де біліє,
І потроху дебіліє.

ЯК ПОЗБУТИСЯ ВАГИ

Стала наша добра Шура
Без платні, немов брошура.

ТАКТИКА ПОЖЕЖНИКА

Любив тоді лиш погасати,
Як починало погасати.

СУМНІ ПОБАЧЕННЯ

В дівчини - натяки прозорі,
А він - щовечора про зорі.

СПРИТНИЙ ІНТРИГАН

Брудненьку справу зробить вмить,
Та ще встигає й руки вмить.

ТРИВОГИ МОЧЕМОРДІЯ

Пияку вночі не спиться,
Страх бере - аби не спиться.

ЖИВУЧИЙ

Він пережив чимало влад,
Бо кожній міг співати в лад.

"ДРУГ"

Клянеться в дружбі, а на нім
усе говорить: "Анонім".

МАМИ СКОРОСПІЛІ

Коли нема ума у мам,
То горе завтрашнім умам!

СПАДЩИНА НЕТЛІННА

Була заведена чи нами
Торгівля правдою й чинами?!

ВІКТОР ВОВК

КИМ БУЛА ПРАБАБУСЯ?

(Із книжки "Упасти з печі". В-во "Світлий дім", Одеса, 2001)

ЗАПИТАННЯ ПО СУТІ

- Мамо, а дітей і в квашеній капусті знаходять?

НЕРІШУЧІСТЬ

Двоє достойних просили руки Венери Мілоської. І жодному з них вона не в змозі була відмовити.

НЕ ВГОДИЛА

Молода дружина вперше зготувала обід. Чоловік, покуштувавши страву:
- А що це ти мені поставила, люба?
Дружина:
- Невже твоя мама ніколи не готувала тобі борщу, коханий?

НЕВДОВОЛЕННЯ

Жінка: - І з'ясуй, нарешті, хто тобі потрібний: я чи твоя коханка!
Чоловік: - Як ви, жінки, любите все ускладнювати!

ЗА ІНШИМИ ПРАВИЛАМИ

Одружився чемпіон світу з боксу. Друзі цікавляться, як йому живеться з молодою дружиною.
- Та нівроку. Але в сімейних поєдинках мені весь час доводиться задовольнятися лише срібними медалями.

НА ВЕСІЛЛІ

Батько: - Дарую молодятам ключі від машини. Ну, а на машину, сподіваюсь, вони самі зароблять.

ОХ, ЦЯ МАТЕМАТИКА!

- Якщо вашій доньці вісімнадцять, а вам, як ви стверджуєте, двадцять п'ять, то у скільки ж років ви її народили?
- Господи, почім я знаю? Я з дитинства терпіти не могла математики.

ДУРНА ЗВИЧКА

- Ти так розгнівалася на свого чоловіка. За віщо?
- Має звичку під час їжі пальці облизувати.
- Звісно, звичка негарна. Але щоб так кричати?..
- Так він же не лише свої пальці облизував, а ще й сусідці праворуч!!!

ЩЕ Є ЧАС

- О, ви подорожуєте з донькою? І як же її звати?
- Ще не встиг спитати.

ПЕРЕДУМАЛА

- Ти ніби збиралася розлучитися зі своїм чоловіком?
- Нехай живе. Він мені, в принципі, не заважає.

КИМ БУЛА ПРАБАБУСЯ

Нарешті вченим удалося довести, що Єва була українкою. Неспростовним доказом служить той факт, що Адамові вона запропонувала надкушене яблуко.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА

На запитання кореспондента: "Чи пахнуть гроші?" - значна більшість опитуваних відповіла: "Не пам'ятаю".

НАМ ПИШУТЬ

"В результаті моєї платонічної любові до Б. трапилося непорочне зачаття. Чи мусить Б. платити мені аліменти?"

"Другий рік працюю над собою. Хто і якої тривалості відпустку мусить мені надати? Баранов".

ГРИГОРІЙ БІЛОУС

ОСЕЛЕДЦІВ? "НЄТ"!

І Україна вже не та,
і ми, як в оперетці.
- Почім тепер, - дідусь пита, -
козацькі оселедці?

Зажура душу обніма,
як голову пілотка.
- Е-е-е, оселедців тих нема!..
Є замість них… сельодка!

Черкаси.

ВОЛОДИМИР СУБОТА

Позов

Крізь прочинене вікно до мого кабінету увірвалась кульова блискавка. Якщо сказати, що я перелякався, значить, нічого не сказати. Звалила горщик з фікусом, пропалила дірку в дивані, розтрощила телевізор, відеомагнітофон і комп'ютер, зламала замок у дверях і, головне, підпалила на письмовому столі мою кандидатську дисертацію. Поки блискавка нишпорила кімнатою, дисертація перетворилася на попіл. Позаяк ні файла, ні роздрукованого екземпляра більше не лишилося, то я опинився біля розбитого корита. Я був ладен кинутися сторч із сьомого поверху, і тільки любов до мого папуги Кеші, який у цих екстремальних умовах дивним чином вцілів у клітці на підвіконні, утримала мене від відчайдушного вчинку.
Першим пронюхав щось неладне наш пожежний, котрий примчав з графином води і кайлом аж із першого поверху. Звісно, двері висадив умить. На тліючу дисертацію вилив залишки води, але врятувати вдалося лише півсторінки змісту. В розпачі заходився безсоромно, мов мале дитя, ревіти і рвати на скронях залишки колись пишної рослинності. Лагідні слова співробітників мене дратували. Хотілося все трощити, кусати і бити. Та розвернутися завадив шеф - колишній десант-ник, який міцно скрутив мені за спиною руки.
Трагізм ситуації може збагнути той, хто знає, як твориться дисертація. Повторити все - це однаково, що жінці заново народити дитину. Три місяці депресував, страждав і взагалі нудився світом. Зрештою, сусід порадив подати позов... на Бога.
- А чого? - зробив губи бантиком. - Хай відповідає Всевишній. Це під його юрисдикцією усі небесні сили.
У юридичній консультації на мене подивилися як на потенційного клієнта Сабурової дачі.
- Якщо виграємо позов, хто сплачуватиме вам матеріальні і моральні збитки? - ніяк не могли збагнути юристи.
Спочатку я теж не розумів. Але то спочатку... Адвокати не погоджувались, але я їх переконав гонораром, неординарністю справи і ажіотажем, який неодмінно виникне навколо цього позову.
І я не помилився. Лише перше засідання суду пройшло у напівпорожньому залі. При наступних слуханнях омонівці чергували на вході. Для бажаючих послухати розгляд справи виставляли у вікні гучномовець.
- Якщо створимо прецедент, потім горя не обберемося. Хтось нежить прихопить від літньої зливи і собі сунутиме до суду, вимагаючи компенсації, - пожалівся мені захисник відповідача - екс-юрист монастиря на околиці нашого міста.
Суддя зажадав розрахунок моїх збитків, довідку про відомчу належність Громовержця, акт експертизи, протоколи свідчень колег по роботі, висновок медиків щодо мого здоров'я, копії паспорта, свідоцтв про народження та шлюб, ідентифікаційного коду, трудової книжки і перепустки до інституту. На четвертому засіданні допитали свідків, на десятому зачитали одержані акти і протоколи, на шістнадцятому виступили адвокати, а двадцять друге провели уже виїзним у моєму кабінеті. Наша секретарка Тоня футбольним м'ячем імітувала політ блискавки між шафами і столами, а оператор із судмедлабораторії знімав усе на відео.
Своє рішення суддя зачитував на тридцятому засіданні.
- ...Внаслідок неналежного виконання Громовержцем своїх безпосередніх обов'язків, безконтрольності Бога, - декламував суддя, - згоріла дисертація громадянина Топченка (це я!) "Віртуальні енергетичні системи Всесвіту і їх вплив на ауру землян"...
Зал і подвір'я суду слухали те затамувавши подих.
- ...Позов громадянина Топченка до Всевишнього задовольнити. Зобов'язати останнього сплатити протягом тижня усі судові витрати, матеріальні і моральні збитки, яких зазнав позивач....
Я і мій адвокат сяяли, мов новорічні лампочки. Адвокат позивача виглядав так, ніби страждав діареєю.
- Так хто ж вам платитиме? - простогнав до мене.
- Зрозуміло, що ніхто, - спокійно відповів я. - Головне не гроші - головне створити прецедент у нашій судовій системі. А крайній завше знайдеться.

ЛЕОНІД КУЛІШ-ЗІНЬКІВ

НЕЗАЛЕЖНI СПIВАНОЧКИ

* * *
Ми не бачили давно
Українського кіно.
Замість рідного кіно -
Секс, убивства і вино.

* * *
Від природи нам подяка:
Вже ні риби, ані рака.
Мабуть, скоро, небораки,
Будем там, де риба й раки.

* * *
Розпочнемо пісню знову
Про закон і рідну мову.
Та й замовкнем на півслові:
Є закон - немає мови.

* * *
На квартиру він чекав
Тридцять літ ще й трошки.
Дочекавсь однокімнатки
На чотири дошки.

* * *
На однім з козацьких свят
Танцював наш демократ.
Потім плакав, довго хлипав:
Партбілет червоний випав.

* * *
Не злякавсь я рекету,
Не робив я репету.
Вони мене роздягли
Й… на труси грошей дали.

* * *
Олігархів марно лаєм:
Ми ще ж не приречені.
Просто статус новий маєм:
Малозабезпечені.

* * *
Прийде син з бойовика:
Де навчився? Звідки?..
Тато в льох мерщій тіка,
Мама - до сусідки.

* * *
Самогубцям добре нині:
Не потрібен револьвер.
Раз подивиться на ціни -
І чотири рази вмер.

с. Кричильськ
Сарненського району на Рівненщині.

ВАЛЕНТИНА КОЗАК

ЗАВЧАСНА РАДІСТЬ

Байка

Узяв Шуліка
Півня під крило,
А той зрадів:
- Наре-е-ешті! Повезло!
Під дах потрапив
Я надійний -
Залізний захист
Добродійний!..
Давно б отак
Пристроїтись було…

Не встигнув кукурікнуть -
Загуло!
Летіло пір'я
З Півня-козака
І реготав Шуліка
З простака:
Укотре здобич
Трапилась легка!
-
Мораль підказує:
Не дуже-то радій,
Коли Шуліка в тебе -
Добро-
дій!

ЧЕМНИЙ

(За народними мотивами)

Кандидат у депутати
Ледь не збив бабусю.
Вийшов з джипа:
- У машині
відвезти вас мусю.
Я - в натурі добрий, чемний,
Ви мені, як мати.
Тож прошу тепер за мене
Проголосувати.
Обтрусилась бабця ладом:
- Що ти, Бог з тобою.
Я ж ударилася задом,
А не головою.

До змісту журналу "Вітчизна" №3-4, 2005 р.