|  | |||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №1-2 2009 року
МИКОЛА ЗИМОМРЯ
ЯК ДІЙТИ ДО ХРАМУ
Юрій Шип, самобутній художник слова із Закарпаття, видав нову книжку «Побожні думки в чотири рядки». Йдеться про майже дві тисячі набожних мініатюр, в основі яких – рефлексії, позначені мотивами зі Святого Письма: Книг старозавітних Пророків, Соломона, Сираха, Святих Апостолів. Рецензованому виданню передували збірки релігійних поезій і пісень Юрія Шипа, зокрема «Скибка духовного хліба» та «Славлю Бога», а також публікації в антологіях і часописах.
Що впадає в око? Передусім – словесний лаконізм, глибокий зміст, поетична афористичність, художня образність катренів. Вони містять по-філософськи за¬кроєні думки про святе і грішне, Боже і кесареве, інтимне і суспільне у світському та релігійному житті. Усе це конкретно трансформоване й виражене в семи розділах. Чимало з катренів апробовано в періодиці, викликавши певний резонанс серед читачів. Окремі з них опубліковані на сторінках попередньої книжки Юрія Шипа «Переказ у роздумах про село Великі Лази в соборній родині Христової церкви». До речі, вона нещодавно удостоєна премії імені Героя України о. Августина Волошина за 2008 рік.
Для катренів характерна глибока задума над виром життя, а звідси – пізнання себе у світі та світу в собі. Де вододіл між духовним і матеріальним началами, у чому полягає їхній сенс? Адже, за слушним твердженням поета,
І люди, і природа,
І Всесвіт – Божий дім,
А Батько і Господар –
Господь повічно в нім.
(«Пам’ятка володарям»).
Хвилюють і приваблюють щирістю почуттів та глибиною побожності медитації, своєрідні розмисли над минулим і сучасним у складних людських взаєминах. Чотирирядкові строфи містять оцінки морального характеру, повчальні судження, вихоплені з безпосередньої практики та життєвого досвіду. У бага¬тьох мініатюрах домінує викривальний пафос щодо зла й гріха в контексті дійства Божих заповідей. Автор апелює до совісті людини, реалій релігійних засад. Їхні спонукальні чинники й головні носії – це Віра, Надія, Любов. А ще – Страх Господній, як і в Книзі Мудрості Сираха та Посланнях Апостолів.
Узагальнена фабула в катренах глибоко закорінена в християнських витоках побожності – вирішальному стані людської душі та в її взаєминах з Творцем нетлінної радості:
Щасливу має долю
Там, де Вічний трон, –
Хто чинить Божу волю
Та Його Закон.
(«Слухняний Господу»).
У своїх філософських розмислах Юрій Шип усебічно вникає в природу добра і зла, правди і кривди, святості й гріха, нагороди та відплати. Нерідко цей вимір розглядається дидактично, оскільки автор резюмує, робить перестороги, аналізуючи як суспільне, так і приватне життя:
Хто живе злим світом –
Пекла плугом оре
І ганяється за вітром,
Що приносить горе.
(«Гонитва за вітром»).
Творець катренів окреслює побутовий і родинний уклади, розмірковує про потужність віри, багатство і бідність, чесність і підступність, інші прояви зі знаком земного й небесного, вічного й минущого, тлінного. З цих розважань випливає вмотивований логічний висновок: очевидна втіха й сенс буття людини за умов, коли животворить не показна «макдональдова», а справжня культура, яка полягає у збереженні народних традицій, прилученні до християнських обов’язків, шанобливій щирості до ближнього. Поет твердить:
Життя без любові
До Бога й людей –
Це тіло без крові,
Без мозку й очей.
(«Пустотіл»).
Книга спонукає читача задуматися над вічними цінностями, а відтак і тлінними марнотами, дивовижно порожніми блискітками світського життя (гляньмо на нечувано розкішні склепи у столиці над Дніпром, рекламні гасла яких зумисне далекі від Шевченкової мови!). Поет нерідко вдається до оцінок, які допоможуть розчарованим у світлих ідеалах зберегти їх на тлі сучасних реалій життя. Ці ідеали мають бути дороговказом на вузькій стежині до Храму:
Абись не знав біди,
Скорений гріхами –
За Господом іди,
А не за панами.
(«Безпечний шлях»).
Зазначу й таке: на сторінках збірки фігурують конкретні застереження всіляким нечестивцям: хто знає, може збагнути… Переконливо висвітлюються високі моральні засади у сполуці з вірою та надією на визволення: тут проступають слова про добротворців і правдоборців, кривдників та нехристів, власне, як спонука до побожного життя з любов’ю до Всевишнього та України.
Чесними у слові
Та у боротьбі,
Сильними в любові,
А не у злобі.
(«Християнський інтелект»).
Наприкінці можна дійти однозначного висновку: ця книжка потрібна людям.
 |
|
 |
 |
 |