|
 |
|||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №1-2, 2006 р.
АНАТОЛІЙ КРИМСЬКИЙ, СЕРГІЙ КОЛЕСНИКОВ
ЛІТЕРАТУРНІ ПАРОДІЇ
Цей творчий тандем – лікар-пенсіонер із с. Трилісів Олександрівського району на Кіровоградщині Анатолій Кримський та філософ-воїн, інвалід війни та Чорнобиля, письменник Сергій Колесников з Кіровограда – існує вже давненько. Разом випустили збірку пародій «Поет на груші» й кіносценарій «Із зав’язаними очима», та так допародіювалися, що як бачимо, вже й один з одного підхихикують. Ну, то дай, Боже, їм і далі із самих себе та з колег по перу по-дружньому хихотіти та й читачів веселити!
ГАЛОПОМ ПО ХАЙВЕЯХ
Десь по хайвеях роз’їжджають денді,
Хтось мільйони ставить на зеро,
А я плетусь, неначе Перебендя,
Кудись наосліп, як i весь народ.
Володимир Могилюк
I де я тільки вже не швендяв,
Наосліп, як i весь народ.
Тепер один, як Перебендя,
Співаю, тугу щоб збороть.
Meні підспівують євpeї,
Poзкoci чукчі – здалека,
А я по хазах, по хайвеях,
Мов денді, шпарю гопака.
КІНОЛОГІЯ
I вже від пункту А до Б
мене собаки знають.
Віктор Ганоцький
Зібрався якось я із пункту А
Пройти до Б у вечір літній,
Коли на мене раптом : «Гав!» –
Рябко із підворітні.
На нього гримнув пес Барбос:
«Ти що?! Цеж наш великий Бос,
Не гавкай ти на нього,
Запам’ятай, це наш Вітьок,
Котрий в собаках знає толк!»
НЕ ПАНІКУЙ
Не змеркнуть зорі і не згіркнуть води,
Не скисне кров..
Не панікуй. Це знову просто осінь,
Собою будь!
Петро Селецький
Не панікуй, мій Петре, все буває,
Буває, що і «Зipкa» виграє.
Під ociнь вci ми маємо, що маємо,
Бо, як не свисни, кожному – своє…
Як скисне кров, подумай про сумлінність
I вирішити чесно не забудь:
Це просто осінь а чи просто клімакс?
Собою будь!
ОБЛОМОВЩИНА
Ледачий серпень вгруз у дріб’язковість.
Петро Селецький
Ледачі березень, і квітень, травень, червень,
Ледачі липень, серпень – без дощу.
О читачі, ви трішечки потерпіть –
Ледачим листопадом пригощу.
У грудні лиш простуди та болячки,
Лінь випити мікстуру… Так i є:
То я вже поринаю в творчу сплячку –
Й читати лінь писанячко моє.
ТВОРЧА ЗНАХІДКА
Вечір схожий на вечір.
Віктор Шило
Вечір схожий на вечір.
Hiч на нiч.
Ранок на ранок.
День на день.
I лише Шило – на мило.
Поезія...
ІДІОСИНКРАЗІЯ
Нема спасіння від шаманів,
від пасквілів, від міфоманів.
Володимир Могилюк. «Пісок часу»
Як лікар, не люблю шаманів,
А як письменник – графоманів.
Додам мерщій піску у чaci,
Щоб опинитись на Парнасі.
СТРАШНИЙ СОН
Пливе, мов домовина,
Хатина в ніч страшну.
Лeoнід Коцар
Я Гоголя читаю:
Навколо страх i жах,
Чорти мене лякають
Примарами в кущах.
Пливе он домовина,
В ній Панночка встає,
Іще одна хвилина,
То пaзypi уп’є.
Уже давно за північ,
Та думаю одне:
Скоріше б крикнув півень,
Щоб... розбудив мене.
ДРАМА ХАЙЯМА
Чого свистиш niд моїм вікном?
Токий великий, а поводишся як гном.
О втіхо із утіх, хоч щось мені зроби.
Антоніна Корінь.
«Хайямчик-рубайчики»
Хайямчику, ти знову під вікном?
Брехав – великий, а насправді – гном.
Чого свистиш? Торкнув би хоч за груди
Та втixy iз утіх зробив, як роблять люди.
А то увесь твій парубоцький хист,
Як бачиться – один художній свист...
КІРОВОГРАДСЬКИЙ СУРЖИК
Застуда грудню брала груди,
Мо’ притулюсь до димаря?
Зігрійте груди грудню, люди,
Бо пропаду таки зазря.
Світлана Барабаш
У грудні в грудях грім не грима,
Застуда в грудні в груди пре.
Не гpiє в грудні груди й рима,
За душу в грудні не бере.
У грудні, люди, в грудях грудник,
Мо’ притулюсь до димаря,
А чи зirpiє любий суржик
Не задаремно, а «зазря»
(Бо як не є, прохвесор я!)?
ЗАЧИТАЧЕНОМУ ЧИТАЧЕВІ
Заворонилась я (бо ж ворона).
Станіслав Зінчук
Заворонилась я (бо ж ворона).
Але гульк – причаїлася збоку,
Як за підлості клятим законом,
Засорочена кимось сорока.
Зазозулена в віттях зозуля
І зачаєна чайка на плесі...
Гляньте вгору: самотній, мов дуля,
Заорлілий орел в піднебессі...
Тим дивам не дивуйтесь нітрохи,
Бо в поетів усяке буває:
Ген за кущиком здрохвлена дрохва
Солов’єм зсоловілим співає.
Щось віщує сова присовіла,
Перепелений перепел – в просі...
Чимскоріше беруся до діла –
Читача дочитачити зовсім.
РЯТУЙТЕ ПОЕТЕСУ
О люди, рятуйте, рятуйте поета
Од смерті, од тліну, од чорної бездни,
Немає у мене ще імунітету,
А що, як не справлюсь?
Візьму й не воскресну.
Ірина Жиленко
Рятуйте скоріше свою поетесу
Од смерті, од тліну, од слави, од стресу,
Бо каже – відправиться
В царство небесне.
А що, як не справиться
І не воскресне?
Допоки нові зазвучать імена,
Хто вірші писатиме
Так, як вона?
ТАРИ-БАРИ
Сіли хмари-мари
На багнет-багно…
на гай-гай гаї
на очей онучі…
на розлуки злуки
в базавлуки-луки і т. д.
Володимир Могилюк
Всілись чари-чвари
На багнет-багні.
Нюхаю ночами –
Пахне а чи ні?
Чують хмари-мари
У трьох-трьох-чаї.
Тари-шари-бари –
Вибрики мої.
Про оту розлуку,
Про грозу-бузу.
...До цапів на злуку
Повели козу –
Через кучі-прючі,
Через плач і скач, –
І очей онучі
Витріщив читач.
ГОРЕ-ЛИЦАР
Ти обіцяв любов та оборону?..
Мій лицарю, одне лише прошу:
Візьми собі тяжку мою корону,
Яку так гордо в будень я ношу...
Світлана Жолоб
Ти обіцяв любов і оборону,
Але, видать, лише брехав мені.
Бо вберегти не міг мою корону,
Котру носила у буденні дні.
Як налетіли хлопці враз химерні –
Та де там хлопці – хлопчики малі! –
Ту норкову корону з мене здерли,
Ще й ґулю посадили на чолі.
А ти не встояв у такій випробі,
Лякливо одвернувся і пішов.
Стою одна. Із ґулею на лобі.
І без корони. Отака любов.
 |
|
 |
 |
 |