|  | |||||||||||||||||||||||||
 |
||||||||
 |
|
 |
||||||
 |
 |
 |
||||||
 |
|
|
|
|
||||
журнал "Вітчизна" №11-12, 2009 р.
Володимир Івченко
Носій мови
– Завтра прибуває пан Стів! – радісно оголосила слухачам курсів з англійської щаслива доректорка. – Будемо працювати з носієм мови. Тож дивіться мені…
Тема про «носія мови» процвітала на курсах давно. Вона упевнено конкурувала з темою про виведення зморщок за допомогою екстрасенсів. Щоправда, знаходилися й песимісти, консерватори. Підриваючи віру в педагогічний прогрес, вони занепадницьки ремствували:
– Знаємо цих «носіїв»… Приблудиться з лондонського передмістя бомж, і тягнуть його на кафедру. А граматика? А методика? Та він навіть таких слів не знає!
Але здорові сили в колективі, слава Богу, переважали. Оптимісти, прихильники Європи без кордонів, песимістів явно побивали. Вони нокаутували консерваторів нищівним, мов хлорофос, «гомо совєтікус». І ті вмовкали.
...Напередодні зустрічі з «носієм мови» директорка довго радилася із завучем. На предмет букету на кафедрі. Пригадали навіть війну Рожевої та Білої троянд. Проте формувати букет із таких квітів не наважилися: адже гість – чоловік. Звичні для британців голландські тюльпани теж не підходили. Банально!
– А якщо поставити сонях?! – вигукнула директорка з натхненням Ньютона, який обдарував людство своїм знаменитим «Еврика!» Оскільки вазу з цією олійною культурою вона вже десь бачила. Тим і завершили дискусію.
…Лекція у присутності чистокровного британця почалася з несподіванки. Стів Пайпс прийшов в аудиторію у підозріло веселому настрої. Та й одяг на ньому був… Пожмакані діряві джинси та картатата сорочка вступали у жорстоку суперечність з образом англійського джентльмена.
Ледве влігся шок від настрою закордонного гостя та його архідемократичного гардеробу, як сталося нове педагогічне непорозуміння. Містера Стіва запросили на кафедру. До букета з українським соняхом, поряд із яким возсідала директорка. Проте, вдячно розкланявшись, він зайняв місце у першому ряді. Біля пишногрудої слухачки з ідеальними, максимально оголеними колінами.
Директорці не залишалося нічого іншого, як зобразити приязну усмішку, пояснивши вчинок гостя його винятковою скромністю. Запала вимушена організаційна пауза. Після чого містера Стіва нарешті представили слухацькому загалові.
Гість із туманного Альбіону був лаконічний. Але емоційний. З його промови аудиторія зрозуміла лише чотири слова. У перекладі на українську вони звучали як «чорт забирай» і «сексуальні дівчатка». Після традиційних оплесків директорка урочисто підсумувала:
– Тепер ви зрозуміли, який це жах – опановувати мову великого Байрона без її живих носіїв?
Тим часом Стів, сідаючи на місце, з насолодою поклав свою праву руку на… коліно симпатичної сусідки. І вона не обурилася. От що значить витримка! Витримка в ім’я недопущення міжнародного скандалу... Причому, характерно: Стівова долоня лежала на коліні сусідки доти, доки йому не знадобилося дістати з кишені записник. Аби занести туди номер її мобільного телефону.
Після знайомства з колективом гостя повезли на традиційну екскурсію містом. Коментувати історичні пам’ятки взялася сама директорка. Коли проїжджали широким бульваром, вона звернула увагу Стіва на музей Шевченка. Гість був у захопленні:
– О! Я на власні очі бачив, як цей хлопець заліпив два блискучі голи нашим тюхтіям!.. Хоч, правду кажучи, за квиток на той матч віддав мало не половину моєї зарплатні бармена...
Салон автобуса пирснув сміхом. Консерватори торжествували! Ентузіастам навчання з «носієм мови» не залишалося нічого, як попрощатися з веселим британцем і більше ніколи не покладатися на Інтернет як джерело зміцнення педагогічного потенціалу.
 |
|
 |
 |
 |