журнал "Вітчизна" №11-12, 2004 р.

ВІН ЗБЕРІГ НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ СВОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ

Так, загалом, можна охарактеризувати творчість визначного українського художника - графіка й живописця - Михайла Дерегуса, якому на початку грудня цього року виповнилося б 100 років.
Мені дуже приємно писати про цю людину. Михайла Гордійовича знала багато років, уважно слідкувала за його творчістю й неодноразово про це писала. Він був високоосвіченою й інтелігентною людиною, не кажучи вже про його великий талант. Свого часу його діяльність і доробок було високо оцінено - він був народним художником СРСР, членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР, а згодом і академіком Української академії мистецтв, професором.
Народився Михайло Дерегус 5 грудня 1904 року в селі Веселому на Харківщині в простій селянській родині. Малював змалку, мріяв стати художником і в цьому доля його склалася щасливо. Художню освіту здобув у Харківському художньому інституті, де навчався у таких відомих митців, як Михайло Шаронов, Семен Прохоров і Олексій Кокель.
Як уже було зазначено, М. Дерегус працював у царині графіки й живопису, але захоплення графікою переважало. Ще з дитинства багато читав і мріяв ілюструвати книжки. Особливо його приваблювали твори Тараса Шевченка й Миколи Гоголя. Згодом коло інтересів митця розширилося і він звернувся до творчості Івана Котляревського й Лесі Українки, сучсних йому письменників й зарубіжної літератури.
Відносно ілюстрацій до "Енеїди" Котляревського художник розповідав: "Це сталося давно, 1937-го, у Харкові, побачили світ мої перші ілюстрації до "Енеїди" І. Котляревського. Соковитий гумор поеми я сприйняв по-своєму. Мені навіть докоряли, що ці ілюстрації надто експресивні. Але, як вважав, саме так треба було сприймати цей своєрідний памфлет на кріпосництво. От з цього часу я і почав звертатися до ілюстрування художньої літератури".
Особливо близько Дерегусові була українська тематика. Мало хто з художників так досконало знав історію свого народу, яку вивчав не один рік, його епічну творчість, прозу, поезію.
За ілюстраціями до "Енеїди" десь у 50-х роках з'явилися нові - до творів улюбленого Миколи Гоголя, зокрема до "Майської ночі", "Тараса Бульби", "Ночі перед Різдвом", "Сорочинського ярмарку", "Вечори на Івана Купала", які відзначаються винятковою майстерністю, поетичністю, знанням етнографії і, звичайно, народним гумором.
В 60-х роках з'явилися ілюстрації до поезій Лесі Українки й були відзначені Шевченківською премією.
Звертався Михайло Гордійович і до ілюстрування сучасних йому художніх творів. Ось що розповідав мені митець про свою роботу над ілюстрціями до роману Натана Рибака "Переяславська Рада": "Спочатку я виконав ілюстрації до першої книги роману. Це була серйозна, копітка робота. Сторінки визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького я знав давно, але коли зайнявся цим докладно, то виявилося, що це були знання поверхові. Довелося заглибитися у документи з історії України, Росії та Польщі. Буквально вивчав кожний факт заново, а згодом усе це втілював у художньому задумі. Коли письменник закінчив другу книгу роману, то я виконав ілюстрації й до неї. Ця робота тривала понад сім років, але я отримував від неї насолоду".
Не можна не згадати й чудові ілюстрації митця до роману Льва Толстого "Війна і мир". До нього цей твір ілюстрували відомі митці різних країн, Михайло ж Гордійович інтерпретувавїх по-своєму: вони дуже романтичні, ліричні.
Дерегус залишив нам і багато станкових серій, зокрема такі як "Шляхами України", "Українські народні думи й історичні пісні". В таких творах він застосував різні естмпні техніки й акварель. Усі вони епічні, позначені експресією.
Митець створював також живописні серії. Найвизначніші з них - "Хмельниччина", "Переяславська Рада", триптих "Дума про козака Голоту", пейзажі "По дорозі на Кирилівку", картина "Народження пісні", цикл "Степ", полотно "Голод. 33-й рік".
Михайло Гордійович дуже ніжно ставився до жінок, часто їх малював, зокрема свою дружину-красуню Лідію В'ячеславівну.
Однак Дерегус відомий не тільки як митець, а ще як чудовий педагог і громадський діяч. Свого часу Михайло Гордійович викладав у вищих навчальних закладах Харкова й Києва, а наприкінці життя керував творчою майстернею станкової графіки при Академії мистецтв СРСР, що знаходилася в Києві. Він дуже уважно і з любов'ю ставився до молоді. У нього навчалися Валентина Ульянова, Влентин Гордійчук, Всиль Лопата, Сергій Якутович, нині уже теж лауреат Шевченківської премії. Завжди підтримував зрілих майстрів, таких як Георгій Якутович, Олександр Данченко, Андрій Чебикін, Іван Остафійчук, Микола Компанець.
Протягом кількох років Дерегус очолював Спілку художників України.
Його художню естафету продовжили доньки - Марина й Наталка.
Михайло Гордійович Дерегус увійшов до плеяди класиків українського образотворчого мистецтва, є його окрасою.
Тож вклонімося йому у ці ювілейні дні!

Ірина БЛЮМІНА, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України

До змісту журналу "Вітчизна" №11-12, 2004 р.